 Екранізовані талановитим режисером, ці історії могли б реально претендувати на „Оскар”. Добре, що ми маємо письменника й журналіста Сергія Дзюбу, котрий ТАК пише про наших миротворців – сильно, пристрасно, небанально. Саме тому його дивовижні передачі на радіо „Новий Чернігів” і публікації у всеукраїнських часописах викликають резонанс. Ти ніби бачиш усе на власні очі: ось українські миротворці рятують наших моряків із захопленого піратами корабля, знімають гелікоптерами з дерев тубільців під час повені в Ліберії, невтомно перевозять біженців у джунглях Сьєрра-Леоне, спілкуються з племенем канібалів, під несамовитим шестигодинним обстрілом захищають найважливіші об’єкти в іракському місті Ель-Кут, розміновують ліванські землі, ризикують життям у Косовому, Ефіопії, Еритреї, Грузії... Власне, все це вже історія – не лише Збройних Сил, а й нашої України. Не фальшива, прикрита глянцем, а справжня. Бо написана незадовго після пережитого учасниками цих подій. Історія, якою, попри все, ми маємо право пишатися. Можна довго дискутувати – чи варто посилати українських вояків у „гарячі точки”. Але, безперечно, своєю присутністю там, ціною власної крові, наші миротворці вже врятували від загибелі тисячі людей. Прочитайте цю книгу і ви неодмінно погодитиеся з автором.
|