В бібліотеці-філії №4 по вулиці Одинцова 7в  в рамках клубу „Рідні джерела” 17 червня  відкрилася виставка української  хустки.

          Нині юнацтву видається, що призначення хустки – суто функціональне. Та насправді в Україні це не просто головний убір жінки. Навпаки,  хустка широко використовувалася не тільки в побуті, а й в обрядах, а ще символізувала рідну домівку, кохання і материнську любов. Раніше як було: де жінка, там і хустка . Вважалося непристойною поведінкою для заміжньої жінки виходити з хати з непокритою головою. Ця традиція трималася приблизно до половини ХХ століття. Цікаво, що хустки можна було читати – дівчата ходили в яскравих, а в літніх жінок переважали темні кольори. Також хустки свідчили про майновий стан власниці. Та найголовніше, хустка додавала всім жінкам неповторності. А у великі навіть дітей загортали! До речі, розмір залежав від її призначення. Маленьку домоткану хустку вдягали під велику, а були фабричні повсякденного призначення – 70 на 70 сантиметрів і святкові – 150-на 150. Та були  навіть 2 на 2 метри!